Лаймская болезнь. Общие вопросы (I часть)

Маврутенков, В.В. (2014) Лаймская болезнь. Общие вопросы (I часть). Здоровье ребенка, № 2 (53). pp. 106-110. ISSN 2224-0551

Text Лаймская болезнь Общие вопросы.pdf Download (913kB)

Abstract

Лаймская болезнь (ЛБ), (син. Лайм-боррелиоз, клещевой боррелиоз или боррелиоз) является одной из наиболее распространенных трансмиссивных (клещевых) бактериальных антропозоонозов в Европе. История болезни началась 130 лет назад, когда Альфред Бухвальд (Alfred Buchwald) описал хронический атрофический дерматит, оказавшийся впоследствии одним из проявлений поздней стадии ЛБ. В 1975 г. Ален Стир (Allen C. Steere) представил новый синдром и присвоил ему топоним «Лаймский артрит» (Lyme arthritis) по названию города Old Lyme (США), где имела место вспышка данного заболевания. В 1982 г. Вилли Бургдорфер (Willy Burgdorfer) идентифицировал микроб рода Borrelia, представленный тремя геномовидами: B. burgdorferi s. s., B. afzelii и B. garinii в качестве этиологии ЛБ. Биотическим резервуаром для B. burgdorferi s.l. являются мыши и птицы, у которых данная инфекция не вызывает заболеваний. Вектором трансмиссии инфекции B. burgdorferi s.l. человеку в Евразии являются иксодовые клещи I. ricinus и I. рersulcatus на стадии нимф или имаго, что обуславливает сезонную цикличность (весна – осень) манифестации первичных (локализованных) форм ЛБ. Человек, инфицированный B. burgdorferi s.l. не представляет эпидемической опасности. Многообразие клинических проявлений Лайм-боррелиоза определяется «мобильностью» генетического аппарата микроба вследствие большой доли его содержания в форме плазмид, отсутствием токсинообразования, геномовидом B. burgdorferi s.l., способностью к диссеминации и персистированию в организме человека, а также генетически детерминированным иммунным ответом индивидуума, обусловленным генами локуса HLA класса II. Лаймська хвороба (ЛХ), (син. Лайм-бореліоз, кліщовий бореліоз або бореліо)з є однією з найбільш поширених трансмісивних (кліщових) бактеріальних антропозоонозів в Європі. Історія хвороби розпочалася 130 років тому, коли Альфред Бухвальд (Alfred Buchwald) описав хронічний атрофічний дерматит, який виявився згодом одним з проявів пізньої стадії ЛХ. У 1975 р. Ален Стір (Allen C. Steere) представив новий синдром і присвоїв йому топонім «Лаймский артрит» (Lyme arthritis) за назвою міста Old Lyme (США), де мав місце спалах цього захворювання. У 1982 р. Віллі Бургдорфер (Willy Burgdorfer) ідентифікував мікроби роду Borrelia, представлений трьома геномовидами: B. burgdorferi s. s., B. afzelii і B. garinii як етіології ЛБ. Біотичних резервуаром для B. burgdorferi s.l. є миші і птахи, у яких дана інфекція не викликає захворювань. Вектором трансмісії інфекції B. burgdorferi s.l. людині в Євразії є іксодові кліщі I. ricinus і I. рersulcatus на стадії німф або імаго, що обумовлює сезонну циклічність (весна - осінь) маніфестації первинних (локалізованих) форм ЛХ. Людина, інфікована B. burgdorferi s.l. не представляє епідемічної небезпеки. Різноманіття клінічних проявів Лайм-бореліозу визначається «мобільністю» генетичного апарату мікроба внаслідок великої частки його вмісту в формі плазмід, відсутністю токсиноутворення, геномовидом B. burgdorferi s.l., здатність до дисемінації і персистуванню в організмі людини, а також генетично детермінованою імунною відповіддю індивідуума, зумовленим генами локусу HLA класу II. Lyme disease (LD), syn. Lyme-borreliosis, tick-born borreliosis or borreliosis, is one of the most widespread transmissive (tick-born) bacterial antropozoonoses in Europe. The history of the disease began 130 years ago, when Alfred Buchwald described chronic atrophic dermatitis, which turned out later to be one of presentations of late stage of LD. In 1975 Allen C. Steere presented a new syndrome and gave it the potonyme Lyme arthritis according to the name of the city Old Lyme (USA), where the outbreak of this disease took place. In 1982 Willy Burgdorfer identified microbes of the genus Borrelia, presented by three genomic types: B. burgdorferi s. s., B. afzelii and B. garinii as etiology of LD. Biotic reservoir for B. burgdorferi s.l. is mice and birds which do not have any clinical disease from this infection. Vectors of transmission of the infection of B. burgdorferi s.l. to human in Eurasia are ixodes ticks I. ricinus and I. рersulcatus at the stage of nymph or imago, which provides seasonal cycle (spring – fall) manifestations of primary (localized) forms of LD. Humans infected with B. burgdorferi s.l. do not present any epidemiologic hazard. Diversity of clinical presentations of Lyme borreliosis is determined by “mobility” of genetic material of the microbe due to its large contain in the forms of plasmids, absence of toxin production, genomic type of B. burgdorferi s.l. with ability to disseminate and persist in human body, as well as genetically determined immune response of the human being, provided by gene loci of HLA class II.

Item Type:	Article
Uncontrolled Keywords:	Лаймская болезнь, история Лаймской болезни, B. burgdorferi s.l., клещи рода Ixodes, эпидемический процесс, иммунопатогенез. Лаймская хвороба, історія Лаймской хвороби, B. burgdorferi s.l., кліщі роду Ixodes, епідемічний процес, иммунопатогенез. Lyme disease, history of Lyme disease, B. burgdorferi s.l., ticks of genus Ixodes, epidemic process, immunopathogenesis.
Subjects:	Infectious diseases
Divisions:	Departments > Department of Infectious Diseases
Depositing User:	Анастасия Жигар
Date Deposited:	26 Oct 2016 12:21
Last Modified:	26 Oct 2016 12:21
URI:	http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/1118

Actions (login required)

View Item