Дифференцированный подход к выбору бедренного компонента при эндопротезировании больных с диспластическим коксартрозом

Лоскутов, О.А. and Лоскутов, А.Е. and Синегубов, Д.А. and Фурманова, К.С. (2018) Дифференцированный подход к выбору бедренного компонента при эндопротезировании больных с диспластическим коксартрозом. Травма = Trauma, Т. 19 (№ 4). pp. 41-46. ISSN 1608-1706 (print), 2307-1397 (online)

Text Travma_2018_19_4_8.pdf Download (334kB)

Abstract

Актуальність. При ендопротезуванні хворих на диспластичний коксартроз (ДК) спостерігається високий відсоток негативних результатів, обумовлених складною деформацією проксимального відділу стегнової кістки, вузьким кістковомозковим каналом та невідповідністю 25 % стандартних стегнових компонентів (СК) ендопротезів цій патології, що призводить до інтраопераційних переломів стегнової кістки, розвитку стрес-шилдінг синдрому та переломів імплантата. Мета роботи полягає в розробці та клінічному обґрунтуванні диференційованого вибору СК при ендопротезуванні хворих на ДК. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходились 322 хворі, яким було виконано 394 ендопротезування з приводу ДК. Переважну кількість становили хворі з високими ступенями ДК за Crowe: I ступінь — 40 (12,4 %), II — 142 (44,1 %), III — 126 (39,1 %) та IV — 14 (4,4 %). На етапі планування операції проводилась рентгенологічна оцінка форми стегнової кістки за L. Dorr et al. (1993) та P. Noble (1990), а поведінки СК ендопротеза — за J. Chanley, De Lec, а також шляхом порівняльної оцінки даних рентгенографії в динаміці. Результати. В 375 випадках використані безцементні технології фіксації СК ендопротеза кульшового суглоба, в тому числі 342 (86,8 %) СК системи ОРТЕН, в 24 (6 %) — Versys (Zimmer) та у 9 (2,3 %) — Omnifit (Striker), в інших 19 випадках застосована цементна технологія фіксації СК. За результатами попередніх рентгеноморфологічних та біомеханічних досліджень були розроблені наступні різновиди СК: конічний стандартний — для метафізарної фіксації, конічний об’ємний — для метафізарно-діафізарної фіксації та два різновиди СК з діафізарним типом фіксації вкороченої та подовженої версій. Проведено аналіз залежності диференційованого підбору різних видів СК ендопротеза залежно від ступеня ДК за Crowe та типу кістковомозкового каналу за L. Dorr. Оцінка результатів використання розроблених СК у термін від 2 до 10 років показала високий рівень вторинної стабільності СК. Нестабільність СК в ранні терміни — до 5 років — спостерігалася в 3 випадках і була обумовлена помилками в розмірах СК при первинному ендопротезуванні. В терміни від 5 до 10 років спостерігався стрес-шилдінг у вигляді гіпертрофії стегнової кістки у 14 випадках при використанні ніжок типу ДД, а в 5 випадках у зв’язку з нестабільністю була виконана ревізійна операція. Висновки. На ступінь адаптаційного контакту СК з кістковим ложем стегнової кістки впливають просторова форма та розміри кістковомозкового каналу стегнової кістки, які треба ретельно оцінювати за допомогою маркерів планування при передопераційному плануванні. Розроблений та сертифікований набір СК ОРТЕН дозволяє диференційовано підібрати різновиди СК, адаптувати його до форми кістковомозкового каналу стегнової кістки та забезпечити якісну первину стабільність та позитивний віддалений результат ендопротезування кульшового суглоба при ДК. Двоплощинна оцінка проксимального відділу стегнової кістки за L. Dorr et al. дозволила сформувати наступний алгоритм диференційованого використання СК ОРТЕН при ендопротезуванні хворих на диспластичний коксартроз: тип А — використовувати конічні стандартні ніжки з метафізарним типом фіксації, тип В — конічні об’ємні СК з метафізарно-діафізарним типом фіксації; тип С — СК з квадратним профілем та подовженою ніжкою для діафізарної фіксації або, у випадках остеопорозу, ніжки з цементним типом фіксації. Актуальность. При эндопротезировании больных с диспластическим коксартрозом (ДК) наблюдается высокий процент негативных результатов, обусловленных сложной деформацией проксимального отдела бедренной кости, узким костномозговым каналом и несоответствием 25 % стандартных бедренных компонентов (БК) эндопротезов этой патологии, что приводит к интраоперационным переломам бедренной кости, развитию стресс-шилдинг синдрома и переломов имплантата. Цель работы заключается в разработке и клиническом обосновании дифференцированного выбора БК при эндопротезировании больных с ДК. Материалы и методы. Под нашим наблюдением находились 322 больных, которым было выполнено 394 эндопротезирования по поводу ДК. Подавляющее их количество составили больные с высокими степенями ДК по Crowe: I степень — 40 (12,4 %), II — 142 (44,1 %), III — 126 (39,1 %) и IV — 14 (4,4 %). На этапе планирования операции проводилась рентгенологическая оценка формы бедренной кости по L. Dorr et al. (1993) и P. Noble (1990) и поведения БК эндопротеза по J. Chanley, De Lec, а также путем сравнительной оценки данных рентгенографии в динамике. Результаты. В 375 случаях использованы бесцементные технологии фиксации БК эндопротеза тазобедренного сустава, в том числе в 342 (86,8 %) случаях БК — системы ОРТЭН, в 24 (6 %) — Versys (Zimmer) и в 9 (2,3 %) — Omnifit (Stryker), в остальных 19 случаях была применена цементная технология фиксации БК. По результатам предыдущих рентгеноморфологических и биомеханических исследований были разработаны следующие разновидности БК: конический стандартный — для метафизарной фиксации, конический объемный — для метафизарно-диафизарной фиксации и две разновидности БК с диафизарным типом фиксации укороченной и удлиненной версии. Проведен анализ зависимости дифференцированного подбора различных видов БК эндопротеза в зависимости от степени ДК по Crowe и типа костномозгового канала по L. Dorr. Оценка результатов применения разработанных БК в сроки от 2 до 10 лет показала высокий уровень вторичной стабильности БК. Нестабильность БК в ранние сроки — до 5 лет — наблюдалась в 3 случаях и была обусловлена ошибками в размерах БК при первичном эндопротезировании. В сроки от 5 до 10 лет наблюдался стресс-шилдинг в виде гипертрофии бедренной кости: в 14 случаях — при использовании ножек типа ДД, а в 5 случаях в связи с нестабильностью была выполнена ревизионная операция. Выводы. На степень адаптационного контакта БК с костным ложем бедренной кости влияют пространственная форма и размеры костно-мозгового канала бедренной кости, которые нужно тщательно оценивать с помощью маркеров планирования при предоперационном планировании. Разработанный и сертифицированный набор БК ОРТЭН позволяет дифференцированно подобрать разновидность БК, адаптировать ее к форме костномозгового канала бедренной кости и обеспечить качественную первичную стабильность и положительный отдаленный результат эндопротезирования тазобедренного сустава при ДК. Двухплоскостная оценка проксимального отдела бедренной кости по L. Dorr et al. позволила сформировать следующий алгоритм дифференцированного применения БК ОРТЭН при эндопротезировании больных с диспластическим коксартрозом: тип А — использовать конические стандартные ножки с метафизарным типом фиксации, тип В — конические объемные БК с метафизарно-диафизарным типом фиксации, тип С — БК с квадратным профилем и удлиненной ножкой для диафизарной фиксации или, в случаях остеопороза, ножки с цементным типом фиксации. Background. There is a high percentage of negative results due to the compex deformation of the proximal femur in patients with dysplastic coxarthrosis (DC). Narrow bone marrow canal and the non-compliance of 25 % of the standard femoral components (FC) of the endoprostheses to this pathology lead to intraoperative fractures of the femur, development of stress-shielding syndrome and implant fractures. The purpose was the development and clinical justification of differentiated choice of the FC in arthroplasty of patients with DC. Materials and methods. We observed 322 patients with dysplasia, who underwent 394 total hip replacements. Patients with high degrees of DC by Crowe: type I — 40 (12.4 %), II — 142 (44.1 %), III — 126 (39.1 %) and IV — 14 (4.4 %). X-ray assessment of the femoral bone was performed according to L. Dorr et al. (1993) and P. Noble (1990), the functioning of the FC of endoprosthesis — according to J. Chanley, De Lec, and by comparative evaluation of X-ray data in dynamics. Results. In 375 cases, cementless fixation technologies have been used: in 342 (86.8 %) cases — ORTEN system, in 24 (6 %) — Versys (Zimmer) and in 9 (2.3 %) — Omnifit system (Stryker), in other 19 cases, techno-logy of cement fixation of the femoral component was applied. According to the results of previous X-ray/morphological and biomechanical studies, the following types of the FC were developed: conical standard for metaphyseal fixation, conical volumetric — for metaphyseal-diaphyseal fixation, and two types of the FC for diaphyseal fixation of shortened and elongated versions. Analysis of the results of using developed FC in the period from 2 to 10 years showed a high level of secondary stability of the FC. Instability of the FC at an early stage (up to 5 years) was observed in three cases and was caused by the errors in the size of the FC during primary arthroplasty. In the period from 5 to 10 years, stress shielding in the form of femoral hypertrophy was detected: in 14 cases — when using type DD stems, and in five cases, revision surgeries were performed due to instability. Conclusions. The degree of adaptation contact of the FC with femoral bed is influenced by the spatial form and dimensions of the bone marrow canal of the femur, which must be carefully evaluated by using markers of the preoperative planning. The developed and certified set of the FC ORTEN allows differentiating the variety of the FC, adapting it to the shape of the bone marrow canal of the femur and providing good primary stability and a positive long-term outcome of the hip replacement in DC. Two-plane evaluation of the proximal femur according to L. Dorr et al. allowed to formulate the following algorithm for differentiated application of the FC ORTEN during the arthroplasty of patients with dysplastic coxarthrosis: type A — to use conical standard stems with metaphyseal fixation; type B — conical volumetric FC with metaphyseal-diaphyseal fixation; type C — FC with square section and elongated stem for diaphyseal fixation or, in cases of osteoporosis, stems with a cement type of fixation.

Item Type:	Article
Uncontrolled Keywords:	тазостегновий суглоб; диспластичний коксартроз; ендопротезування; стегновий компонент; алгоритм; тазобедренный сустав; диспластический коксартроз; эндопротезирование; бедренный компонент; алгоритм; hip joint; dysplastic coxarthrosis; arthroplasty; femoral component; algorithm.
Subjects:	Traumatology and Orthopedics
Divisions:	Departments > Department of Traumatology and Orthopedics
Depositing User:	Елена Шрамко
Date Deposited:	19 May 2021 13:31
Last Modified:	19 May 2021 13:31
URI:	http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/6533

Actions (login required)

View Item