Молекулярні механізми резистентності гіперплазії ендометрія до терапії гестагенами на основі дослідження експресії рецепторів до естрогенів, прогестерону та паракринних маркерів клітинної взаємодії

Хасхачих, Д.А. and Потапов, В.А. (2022) Молекулярні механізми резистентності гіперплазії ендометрія до терапії гестагенами на основі дослідження експресії рецепторів до естрогенів, прогестерону та паракринних маркерів клітинної взаємодії. Медичні перспективи = Medicni perspektivi (Medical perspectives) (4). pp. 123-135. ISSN 2307-0404 (print), 2786-4804 (online)

Text МОЛЕКУЛЯРНІ МЕХАНІЗМИ.pdf Download (1MB)

Abstract

Проблема резистентності неатипової гіперплазії ендометрія (НГЕ) до традиційно прийнятої, патогенетично обґрунтованої терапії із застосуванням різних видів прогестинів нині не є вирішеною проблемою. У 17-20% випадках спостерігається рецидивування чи прогресування до атипової гіперплазії ендометрія (АГЕ), що потребує застосування хірургічних методів лікування. Метою роботи стало дослідження результатів гормональної терапії із застосуванням різних типів прогестинів для лікування гіперплазії ендометрія (ГЕ) у жінок з різним типом експресії рецепторів естрогенів та прогестерону в поєднанні з експресією молекул міжклітинної адгезії Е-кадгерину та β-катеніну для з'ясування причини гормональної резистентності і формування груп жінок з гестогеночутливим типом ендометрія з неатиповою гіперплазією НГЕ(+), яким можна застосовувати гестагени для лікування, та гестогенорезистентних форм ендометрія з неатиповою гіперплазією НГЕ (-), яким потрібно пропонувати альтернативну терапію. Дослідження було виконано на морфологічному матеріалі ендометрія, отриманого шляхом діагностичної біопсії в жінок з аномальними матковими кровотечами (АМК), яким за результатами гістологічного дослідження діагностували НГЕ. Для імуногістохімічного дослідження було відібрано 80 зразків ендометрія в жінок з АМК і в тих самих жінок після проведеного лікування гіперплазії ендометрія без атипії через 3 і 6 місяців терапії. Контрольну групу (КГ) склали 20 жінок, яким застосовували тактику спостереження без застосування терапії. Усі жінки були розподілені на 3 рівні групи, у яких для лікування застосовували різні види прогестинів: I група з використанням безперервного прийому 100 мг мікронізованого прогестерону per os двічі на добу протягом 6 місяців, II група – 20 мг дидрогестерону per os двічі добу протягом 6 місяців, ІІІ група, у яких була застосована внутрішньоматкова система з левоноргестрелом (ЛНГ-ВМС). Стан проліферації та диференціювання в досліджених тканинах оцінювали за експресією рецепторів естрогену альфа (ERα), рецепторів прогестерону (PGR) та трансмембранних глікопротеїнів Е-кадгерину та β-катеніну. Експресію ERα та PGR визначали імуногістохімічним методом та розраховували напівкількісним методом за Н-індексом. Оцінку експресії Е-кадгерину та β-катеніну проводили з визначенням відсотка ІГХ-позитивних клітин до цих антигенів залежно від ступеня їхнього забарвлення. Критерієм ефективності лікування НГЕ вважали відсутність патологічних змін в ендометрії при отриманні біопсії через 3 та 6 місяців. Результати дослідження показали, що після застосування гестагенів у І групі відбулася зміна тканини ендометрія за секреторним типом у 45% випадків, у групі II, де проводилася терапія дидрогестероном, у 55% відбулася редукція ГЕ до нормальних показників гістологічної картини. Найбільшу ефективність показала ЛНГ-ВМС, при застосуванні якої в 75% спостерігалася нормалізація структури ендометрія. У контрольній групі у 32% випадків відбулася нормалізація структури ендометрія. Через 6 місяців лікування гестагенами як пероральними формами (мікронізований прогестерон, дидрогестерон), так і застосування ЛНГ-ВМС показало позитивний ефект від їх застосування, атакож те, що лікувальна форма гестагенів для терапії не має істотного значення в редукції надлишкової проліферації ендометрія. У контрольній групі пацієнток, які не отримували терапію або перервали застосування терапії з різних причин, показано, що 47% пацієнток мали спонтанний регрес ГЕ. Загальний відсоток відсутності ефекту від лікування становив 20% у I, II та III групі. Визначення експресії ERα у всіх групах показало виражену експресію як у залозах, так і в стромі, яка суттєво не відрізнялася як у групі з НГЕ(+), так і з НГЕ(-). Аналіз експресії PGR в ендометрії НГЕ(-) показав, що в клітинах залоз (50,82±0,73) та в стромі (47,34±0,82) вона була нижчою, ніж в ендометрії жінок з НГЕ(+) (залози 187±3,1; строма 166,4±2,3; р<0,05), а також у незміненому ендометрії в проліферативній фазі (залози 193,2±8,5; строма 178,7±6,3; p<0,05) та секреторній фазі (залози 140,2±4,4; строма 116,6±3,1; р<0,05). Дослідження експресії Е-кадгерину в жінок з НГЕ(-) показало, що у 86,4% випадків експресія була відсутня та в 13,6% знижена. У НГЕ(+) жінок у 49,2% випадків експресія Е-кадгерину була слабкою, 34,4% помірною та в 16,4% негативною, що свідчить про зв'язок експресії PGR та Е-кадгерину. У жінок з НГЕ(-) визначалася виражена цитоплазматична експресія β-катеніну до 80%, що можна трактувати як потенційно небезпечне прогресування НГЕ в атипові форми та рецидиви. Таким чином, вивчення молекулярних механізмів резистентності гіперплазії ендометрія в жінок до терапії гестагенами допоможе розробити диференціальний підхід до її діагностики та терапії

Item Type:	Article
Additional Information:	DOI: 10.26641/2307-0404.2022.4.271185
Uncontrolled Keywords:	гіперплазія ендометрія, естрогенові рецептори, прогестеронові рецептори, Е-кадгерин, βкатенін, резистентність до прогестерону; endometrial hyperplasia, estrogen receptors, progesterone receptors, E-cadherin, β-catenin, progesterone resistance
Subjects:	Gynecology Clinical medicine
Divisions:	Departments > Department of Obstetrics and Gynecology
Depositing User:	Ирина Медведева
Date Deposited:	21 Apr 2023 08:25
Last Modified:	21 Apr 2023 08:25
URI:	http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/8325

Actions (login required)

View Item