Корекція інсулінорезистентності у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень під впливом відновлювального лікування.

Лемко, О.І. and Вантюх, Н.В. and Решетар, Д.В. and Лукащук, С.В. (2023) Корекція інсулінорезистентності у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень під впливом відновлювального лікування. Медичні перспективи = Medicni perspektivi (Medical perspectives) (4). pp. 159-165. ISSN 2307-0404 (print), 2786-4804 (online)

Text КОРЕКЦІЯ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ.pdf Download (495kB)

Abstract

Згідно із сучасними уявленнями, хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) супроводжується постійними респіраторними симптомами, а також позалегеневими системними проявами. Серед причин формування коморбідності одне з провідних місць посідає інсулінорезистентність та метаболічний синдром. Мета дослідження – вивчити можливості корекції інсулінорезистентності у хворих на ХОЗЛ, з урахуванням перенесеного COVID-19, під впливом комплексного немедикаментозного лікування на основі галоаерозольтерапії у взаємозв’язку із застосованим лікувальним комплексом. Клініко-функціональні обстеження та дослідження вуглеводного обміну проведені в 115 хворих на ХОЗЛ ІІ-ІІІ ступенів тяжкості поза гострим періодом до і після курсу відновлювального лікування. Серед них 60 пацієнтів водночас були реконвалесцентами після COVID-19. Середній вік пацієнтівстановив 60,3±1,71 року, а середня тривалість ХОЗЛ – 14,2±0,89 року. Обстежено також 12 практично здорових осіб, які склали контрольну групу. Наявність інсулінорезистентності діагностували за показниками глюкози, інсуліну, індексу НОМА-IR та С-пептиду. Лікування проводилось згідно з трьома лікувальними комплексами. Основним компонентом лікування було використання галоаерозольтерапії та її поєднання з синглетно-кисневою терапією або ж питним та інгаляційним призначенням мінеральної води. Курс лікування 20-21 день. До лікування підтверджена наявність інсулінорезистентності в обох групах обстежених з ХОЗЛ (без COVID-19 та реконвалесцентів після COVID-19), причому в останніх рівні глюкози крові були достовірно вищими. Після курсу відновлювального лікування відмічено зменшення інсулінорезистентності, особливо при комплексному лікуванні, хоча повної нормалізації досліджуваних показників досягти не вдалося. Отже, інсулінорезистентність є характерним, патогенетично зумовленим метаболічним проявом при ХОЗЛ, який потребує постійного контролю і розробки довгострокових програм комплексного ведення такого контингенту хворих, особливо поза загостренням. Використання галоаерозольтерапії, яка чинить сануючу і протизапальну дію та сприяє стабілізації перебігу ХОЗЛ, супроводжується зменшенням проявів інсулінорезистентності, а вираженість цих змін залежить від застосованого лікувального комплексу. Найбільш виражене зменшення інсулінорезистентності у хворих на ХОЗЛ відмічено при комплексному лікуванні на основі галоаерозольтерапії з додатковим питним та інгаляційним застосуванням маломінералізованої гідрокарбонатної кремнистої мінеральної води

Item Type:	Article
Additional Information:	DOI: 10.26641/2307-0404.2023.4.294220
Uncontrolled Keywords:	Ключові слова: ХОЗЛ, інсулінорезистентність, COVID-19, відновлювальне лікування, галоаерозольтерапія; COPD, іnsulin resistance, COVID-19, recovery treatment, haloaerosoltherapy
Subjects:	Pulmonology
Divisions:	University periodicals > Medical perspectives
Depositing User:	Ирина Медведева
Date Deposited:	06 May 2024 07:11
Last Modified:	06 May 2024 07:11
URI:	http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/8890

Actions (login required)

View Item