Психічна дезадаптація у родичів хворих на деменцію (психопатологічна феноменологія, чинники формування, корекція та профілактика)

Сеславська, Є.Л. (2025) Психічна дезадаптація у родичів хворих на деменцію (психопатологічна феноменологія, чинники формування, корекція та профілактика). ["eprint_fieldopt_thesis_type_engd" not defined] thesis, Дніпровський державний медичний університет.

Text Сеславська Є.Л. Дисертація-сжатый.pdf Download (1MB)

Abstract

Дисертаційна робота присвячена розв’язанню актуальної задачі психіатрії з удосконалення діагностики, диференційованої корекції і профілактики психічної дезадаптації у родичів хворих на деменцію. Мета роботи: на підставі вивчення клініко-психопатологічної феноменології та ідентифікації інтер- і інтрапсихічних чинників формування психічної дезадаптації у родичів хворих на деменцію, розробити для даної категорії осіб диференційовану систему корекції і профілактики, та оцінити її ефективність. Науковою гіпотезою роботи стало наступне твердження: наявність, вираженість і варіативність клініко-психопатологічних феноменів психічної дезадаптації родичів пацієнтів з деменцією зумовлюються низкою факторів, серед яких провідне значення мають інтрапсихічні (резилієнтність, копінговий репертуар) і інтерпсихічні (тип ставлення до психічної хвороби родича, сімейна тривога, соціальна підтримка) параметри функціонування особистості. Індивідуальна комбінація даних чинників визначає особливості клінічної картини та обумовлює потребу в диференційованих підходах до ведення таких пацієнтів. В ході роботи було здійснено клініко-психопатологічний аналіз стану психічної сфери родичів пацієнтів з деменцією та досліджено варіативність психопатологічних феноменів, характерних для даної групи осіб; виявлено зв’язок між якістю життя та станом психічної адаптації у родичів пацієнтів з деменцією; проаналізовано феномен сімейної тривоги та його взаємозв’язок зі станом психічної сфери у родичів пацієнтів з деменцією; досліджено резилієнтність і тип ставлення до психічної хвороби родича як фактори функціонування сімейної системи та формування психічної дезадаптації у родичів пацієнтів з деменцією; вивчено особливості долаючої поведінки та соціальної підтримки у родичів пацієнтів з деменцією, залежно від стану їх психічної сфери; визначено роль інтерпсихічних і інтрапсихічних чинників у формуванні психічної дезадаптації у родичів пацієнтів з деменцією; обґрунтовано, розроблено і оцінено ефективність впровадження системи диференційованої корекції і профілактики психічної дезадаптації у родичів хворих на деменцію. До дослідження були залучені 153 родичів (діти) хворих з встановленим діагнозом деменції відповідно до критеріїв МКХ-10, які спільно проживали і здійснювали догляд за пацієнтами з деменцією. За результатами клінікопсихопатологічного огляду усі обстежені родичі були розподілені на три групи. До першої групи, чисельністю 26 осіб, були віднесені родичі, у яких не виявлено ознак психічних розладів та факторів, які впливають на стан здоров’я населення та звертання до закладів охорони здоров’я. До другої групи, чисельністю 84 особи, були віднесені родичі, у яких були наявні ознаки факторів, що впливають на стан здоров’я, тобто, стани дезадаптації (коди за МКХ-10 Z63.10 «Проблеми взаємовідносин з батьками та родичами чоловіка чи дружини», Z63.20 «Недостатня підтримка сім’ї», Z63.60 «Залежний член сім’ї, який потребує догляду в домашніх умовах», Z63.70 «Інші стресові життєві події, що впливають на сім’ю та її членів», Z63.80 «Інші уточнені проблеми, пов’язані з найближчим оточенням», Z63.90 «Проблема, пов’язана з найближчим оточенням, неуточнена»). До третьої групи, чисельністю 43 особи, були віднесені родичі, у яких діагностовано розлад адаптації (код F43.2) відповідно до критеріїв МКХ-10. В результаті дослідження було встановлено, що родичі пацієнтів з деменцією є групою високого ризику психічних порушень: понад 80% мають ознаки дезадаптації чи розладу адаптації. Клініко-психопатологічний аналіз психічного стану родичів пацієнтів з деменцією засвідчив значну варіативність проявів – від збереженого психічного здоров’я (16,9%) до станів дезадаптації (54,9%) і клінічно окресленого розладу адаптації F43.2 (28,1%). Психопатологічний профіль родичів пацієнтів із деменцією визначався переважно підвищеними рівнями депресії, тривожності, міжособистісної сензитивності та обсесивно-компульсивних симптомів, а також наявністю помірних проявів фобічної тривожності та соматизації. Доведено, що формування психічної дезадаптації у родичів пацієнтів з деменцією зумовлене взаємодією інтрапсихічних (резилієнтність, копінг-стратегії) та інтерпсихічних чинників (сімейна тривога, тип ставлення до хвороби, соціальна підтримка). Високий рівень резилієнтності й адаптивні стратегії знижують ризик дезадаптації, тоді як неадаптивні стратегії, драматизуюче ставлення та відсутність підтримки його підвищують. Інтерпсихічні фактори можуть виступати як ресурсом згуртованості, так і тригером конфліктності й виснаження. У сукупності вони визначають рівень психічної адаптації та ризик формування розладу адаптації. У результаті проведеного дослідження створено та апробовано систему диференційованих профілактично-корекційних заходів, спрямованих на подолання психічної дезадаптації у родичів осіб з деменцією. Її побудова ґрунтувалася на принципі індивідуалізації, з урахуванням клініко-психопатологічних особливостей, рівня вираженості симптоматики та наявних інтрапсихічних і інтерпсихічних ресурсів, що дозволило адаптувати втручання до потреб конкретного пацієнта та його сімейного оточення. Застосування системи забезпечило суттєве зниження рівня депресивних, тривожних і дезадаптаційних проявів, сприяло нормалізації емоційного стану, поліпшенню якості життя і відновленню функціональних можливостей сімейної системи. Ефективність отриманих результатів обґрунтовує доцільність широкого впровадження даного підходу в практику охорони здоров’я та систему психосоціальної підтримки родин пацієнтів із деменцією. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні і доведенні того факту, що наявність, вираженість і варіативність клініко-психопатологічних феноменів психічної дезадаптації родичів пацієнтів з деменцією зумовлюються взаємодією інтрапсихічних (резилієнтність, копінговий репертуар) та інтерпсихічних (тип ставлення до психічної хвороби родича, сімейна тривога, соціальна підтримка) чинників. Встановлено, що індивідуальна комбінація цих параметрів детермінує особливості клінічної картини, рівень психічної адаптації та визначає потребу в диференційованих підходах до профілактики і корекції. Науково обґрунтовано клініко-психопатологічний профіль психічних порушень у родичів осіб з деменцією, який якісно відрізняється від інших груп: домінування депресивної та тривожної симптоматики у поєднанні з підвищеною міжособистісною сензитивністю й обсесивно-компульсивними феноменами при відсутності психотичних проявів. Цей профіль можна розглядати як специфічний маркер дистресу доглядальників. Доведено тісний зв’язок між якістю життя та психічною адаптацією родичів пацієнтів із деменцією; вперше виділено найчутливіші сфери якості життя, які страждають найбільше (емоційне благополуччя, автономність, соціо-емоційна підтримка, особистісна реалізація), що уточнює уявлення про механізми зниження якості життя внаслідок догляду за хворими на деменцію. Запропоновано новий підхід до розуміння сімейної тривоги як інтегрального маркера ризику психічної дезадаптації, що включає феномени провини, тривожності й напруженості, та може виступати як фактор дезадаптації або ресурс згуртованості залежно від інтенсивності та контексту. Вперше показано її градацію – від нормативної у психічно здорових родичів до клінічно значущої при розладах адаптації. Уточнено роль інтрапсихічних і інтерпсихічних чинників у формуванні психічної дезадаптації у родичів пацієнтів з деменцією. Встановлено, що резилієнтність та адаптивні копінг-стратегії виступають протективними факторами, тоді як неадаптивні стратегії, драматизуюче й деструктивне ставлення до хвороби, високий рівень сімейної тривоги та низька соціальна підтримка – чинниками ризику її розвитку. Таким чином створено багаторівневу модель взаємодії особистісних та сімейних ресурсів у родичів пацієнтів з деменцією. Вперше описано типологію ставлення родичів до психічної хвороби пацієнта як чинника функціонування сімейної системи. Доведено, що адекватне ставлення асоціюється зі збереженням адаптаційного потенціалу, тоді як драматизуюче та деструктивне – з високим ризиком конфліктності, стигматизації та дезадаптації. Для клінічної практики важливе значення має обгрунтована, розроблена і апробована система диференційованої корекції і профілактики психічної дезадаптації у родичів пацієнтів із деменцією, що базується на принципі індивідуалізації з урахуванням стану інтрапсихічних і інтерпсихічних ресурсів. Доведено її ефективність у зниженні виразності депресивних і тривожних симптомів, покращенні якості життя та стабілізації функціонування сімейної системи.

Item Type:	Thesis (["eprint_fieldopt_thesis_type_engd" not defined])
Uncontrolled Keywords:	деменція, депресія, копінг-стратегії, психічна дезадаптація, психоедукація, психотерапія, реабілітація, резилієнтність, розлад адаптації, родичі, стрес, стресоподолання, тривога, якість життя
Subjects:	Psychiatry
Divisions:	Postgraduate studies
Depositing User:	Анастасия Жигар
Date Deposited:	16 Feb 2026 11:39
Last Modified:	16 Feb 2026 11:39
URI:	http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/9694

Actions (login required)

View Item