Стан пуринового обміну у пацієнтів з сечовим нефролітіазом, що коморбідний з метаболічним синдромом

Bilai, S.I. and Dovbysh,, M.A. and Mishchenko, O.M. and Mishchenko, O.M. (2020) Стан пуринового обміну у пацієнтів з сечовим нефролітіазом, що коморбідний з метаболічним синдромом. Урологія = Urology, Т. 24 (1). pp. 11-19. ISSN 2307-5279

Text 199490-Article Text-452424-1-10-20200502.pdf Download (210kB)

Abstract

Уратний нефролітіаз (УН) є частим захворюванням в урології і у 17% -25%випадків камені складаються із сечової кислоти (СК) та має пряму кореляцію з компонентами метаболічного синдрому (МС). Мета дослідження:вивчити особливості змін показників пуринового обміну у хворих на уратний нефролітіаз та уратний нефролітіаз коморбідний з метаболічним синдромом протягом комплексної терапії. Об'єкт і методи дослідження.Спостерігали 117 хворих на УН. За норму прийняті показники 30 донорів. Хворі поділені на дві групи: основну та контрольну. Основна група (79 осіб) - хворі на УН коморбідний з МС. Контрольна - 38 пацієнтів на УН. Хворі основної групи розділені на 1-у основну підгрупу (42 хворих) і 2-у основну підгрупу (37 чоловік). Хворим 1-ї підгрупи призначалитрадиційну терапію та засоби, які корегують метаболічні порушення (гіполіпідемічні, протидіабетичні препарати, аллопуринол, ліпразид). У 2-й підгрупі - традиційну терапію -ріабал, дексалгін, уролітУ,аллопуринол. В контролі хворі отримували: спазмолітини, аналгетики, уроантисептики, уроліт У, аллопуринол. Досліджували аналіз крові і сечі, засів сечі, СК в крові і добовій сечі, креатинін, сечовину, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), рентгенультразвукове дослідження нирок, радіоізотопну ренографію до лікування, через 7 і 14 діб, через 1,5-2 місяці і через 3-6 місяців. У хворих основної групи рівень СК в крові та добовій сечі, рівень сечовини та креатиніну крові були вірогідно більші, ніж в контролі та в нормі. ШКФ не мала суттєвих відмінностей між групами і була вірогідно менша, ніж в нормі. Протягом лікування у хворих 1-ї підгрупи рівень СК крові та сечі зменшувався і через 3-6 місяців був вірогідно менше, ніж у хворих 2-ї підгрупи. Рівень сечовини та креатиніну крові у осіб 1-ї підгрупи були більші, ніж в нормі. Через 7 діб лікування в 1-й підгрупі сечовина крові стала вірогідно менша, ніж у хворих 2-ї підгрупи, Через 3-6 місяців обидва показники крові у хворих 1-ї підгрупи зменшились і стали вірогідно менші, ніж у пацієнтів 2-ї підгрупи. ШКФ спочатку у хворих основної групи була достовірно менша, ніж в нормі. На 7-14 добу у хворих 1-ї підгрупи фільтрація зменшилась, а в кінці спостереження зростала і була вірогідно більша порівняно з пацієнтами 2-ї підгрупи з традиційною терапією. Отже, у хворих на УН рівень СК в крові і сечі патогенетично взаємозв'язані з компонентами МС, а при застосуванні засобів, які корегують метаболічні порушення через 3-6 місяців спостерігається поліпшення стану пуринового обміну і функції нирок та зменшується частота рецидивів каменеутворення 1,9 рази

Item Type:	Article
Additional Information:	DOI: 10.26641/2307-5279.24.1.2020.199490
Uncontrolled Keywords:	уратний нефролітіаз, метаболічний синдром, пуриновий обмін
Subjects:	Urology
Divisions:	University periodicals > Урологія
Depositing User:	Ирина Медведева
Date Deposited:	11 Jun 2026 08:54
Last Modified:	11 Jun 2026 08:56
URI:	http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/10059

Actions (login required)

View Item