Прогнозування діабетичної ретинопатії на підставі визначення факторів ендотеліальної дисфункції

Сердюк, А.В. and Могілевський, C.Ю. and Сердюк, В.Н. and Гуліда, А.О. and Зябліцев, С.В (2025) Прогнозування діабетичної ретинопатії на підставі визначення факторів ендотеліальної дисфункції. Архів офтальмології України, 13 (3). pp. 189-195. ISSN 2309-8147 (print), ISSN 2311-2999 (online)

[img] Text
Прогнозування діабетичної....pdf

Download (530kB)
Official URL: https://ophthalm-journal.com/index.php/journal/art...

Abstract

Одним з основних патогенетичних механізмів виникнення та прогресування діабетичної ретинопатії (ДР) є ендотеліальна дисфункція, яка погіршує очну гемодинаміку. Показники ендотеліальної дисфункції добре корелюють з тяжкістю ДР та можуть бути біомаркерами її прогресування. Мета: визначити вміст маркерів ендотеліальної дисфункції: високочутливого С-реактивного протеїну (вч-СРП), ендотеліального моноцит-активуючого поліпептиду II (EMAP-II), ендотеліну-1 (ET-1), метаболітів оксиду азоту (NOx), ендотеліальної NO-синтази (eNOS), інтерлейкіну-1β (IL-1β) і IL-6 при різних стадіях ДР та можливість їх використання як діагностичних та прогностичних маркерів. Матеріали та методи. Обстежено 136 пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу, яких розподілили на групи: 1-ша — з непроліферативною ДР (НПДР; 60 очей), 2-га — з препроліферативною ДР (ППДР; 42 ока) та 3-тя — з проліферативною ДР (ПДР; 34 ока). Уміст у крові NOx визначали із застосуванням реактиву Гріса. Визначення у сироватці крові інших маркерів проводили імуноферментним методом. Аналіз результатів проводився в пакеті EZR v.1.54 (Австрія). Результати. Уміст у крові вивчених маркерів суттєво зростав, що відповідало стадіям ДР. Уміст eNOS відповідно до стадій ДР значно зменшувався. Між рівнями всіх маркерів та стадіями ДР існувала сильна кореляція (r = ‒0,75 для eNOS і r = від +0,52 до +0,93 для інших; p < 0,0001). Шляхом побудови багатофакторних GLM-моделей було виділено 5 показників (вч-СРП, ET-1, NOx, IL-1β і IL-6), які мали дуже сильний зв’язок результуючої змінної Y, що характеризувала стадію ДР (корегований коефіцієнт детермінації R2 adj= 0,94). Для величини Y отримані межові значення, що дозволяли прогнозувати стадію ДР (точність прогнозу 96,3 %). Найбільший звʼязок з результуючою змінною Y мали вміст у крові ЕТ-1 та IL-6 (корегований коефіцієнт детермінації R2 adj= 0,91). Застосування цієї моделі дозволяло прогнозувати стадію ДР за розрахованим показником Y із точністю 92,5 %. Висновки. Отримані результати відповідали сучасним уявленням про роль ендотеліальної дисфункції у розвитку та прогресуванні ДР; встановлено можливість використання показників, що вивчалися, як її біомаркерів. Наведена 2-факторна математична модель дозволяє впровадити визначення порогів вмісту ЕТ-1 та IL-6 для діагностики стадій ДР

Item Type: Article
Additional Information: DOI: 10.22141/2309-8147.13.3.2025.424
Uncontrolled Keywords: цукровий діабет 2-го типу; діабетична ретинопатія; прогноз; біомаркери; високочутливий С-реактивний протеїн; ендотелін-1; EMAP-II; NO; eNOS; IL-1β; IL-6
Subjects: Ophthalmology
Divisions: Departments > Neurology, Neurosurgery and Ophthalmology
Depositing User: Аліна Чеботарьова
Date Deposited: 01 Jul 2026 10:51
Last Modified: 01 Jul 2026 10:51
URI: http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/10142

Actions (login required)

View Item View Item