Сучасні погляди на тривалість першого та другого періодів пологів

Радченко, В.В. and Грек, Л.П. (2026) Сучасні погляди на тривалість першого та другого періодів пологів. Перспективи та інновації науки = Prospects and innovations in science, 6 (64). pp. 2263-2273. ISSN 2786-4952 (Online)

Text Радченко В.В., Грек Л.П. Сучасні погляди на тривалість першого та другого періоду пологів.pdf Download (363kB)

Abstract

Науково обґрунтоване ведення пологів є важливим кроком у досягненні безпечних вагінальних пологів, оскільки зупинка пологової діяльності є найпоширенішим показанням до кесаревого розтину, на яку припадає приблизно третина всіх кесаревих розтинів. Ідеальні стратегії ведення пологів повинні оптимізувати ймовірність вагінальних пологів і мінімізувати материнську і неонатальну захворюваність, а також враховувати побажання і цінності пацієнтки в процесі спільного прийняття рішень. Традиційно прогрес пологів оцінюють за ступенем розширення шийки матки, однак очікуваний перебіг пологів варіюється залежно від країни та клінічних настанов. Не існує стандартизованого визначення тривалості пологів та моменту їх початку, а також немає єдиної думки щодо того, які клінічні настанови найкраще підходять для клінічного застосування. Перший етап пологів часто поділяють на дві фази: латентну та активну. Активну фазу зазвичай визначають як проміжок часу, коли шийка матки згладжується та розкривається від трьох-чотирьох сантиметрів до повного розкриття. Аналогічно, другий етап поділяється на латентну та активну фази. У латентній (пасивній або ранній) фазі голова дитини опускається на тазове дно, а в активній (потужній) фазі роділля активно тужиться. На клінічні оцінки щодо розкриття шийки матки вплинула робота Фрідмана, а Філпотт і Касл розробили рекомендації щодо оцінки прогресування пологів, які стали частиною партограми, запровадженої Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) з 1994 року. Із зростанням частоти акушерських втручань під час пологів, підвищенням індексу маси тіла (ІМТ) вагітних та віку народження дітей постали питання щодо того, чи прогрес активної фази пологів, згідно з партограмою ВООЗ, є актуальним для сучасних жінок. На початку третього тисячоліття було представлено криву перебігу пологів жінок з низьким ризиком, що було підтверджено у великій когорті з 27 170 первісток у 2010 році. Вони виявили, що пологи протікають повільніше, ніж вважалося раніше, і що розширення шийки матки прискорюється у міру прогресування пологів [1]. Однак застосування стадій, фаз та часових обмежень у пологах є складним завданням, головним чином через варіації у визначенні початку пологів та переходу між фазами і стадіями. Таким чином, розуміння нормальних варіацій тривалості пологів має велике значення і повинно бути основою для виявлення фактичного повільного прогресу пологів, що вимагає втручань, головним чином тому, що аномально повільний перебіг пологів (дистоція пологів) є поширеним показанням для оперативної допомоги під час пологів. Evidence-based management of labor is a crucial step toward achieving safe vaginal deliveries, as arrest of labor is the most common indication for cesarean section, accounting for approximately one-third of all cesarean sections. Ideal labor management strategies should optimize the likelihood of vaginal delivery and minimize maternal and neonatal morbidity, while also taking into account the patient’s preferences and values through shared decision-making. Traditionally, labor progress is assessed by the degree of cervical dilation; however, the expected course of labor varies by country and clinical guidelines. There is no standardized definition of the duration of labor or the timing of its onset, nor is there a consensus on which clinical guidelines are best suited for clinical practice. The first stage of labor is often divided into two phases: the latent and active phases. The active phase is usually defined as the period during which the cervix thins and dilates from three to four centimeters to full dilation. Similarly, the second stage is divided into latent and active phases. In the latent (passive or early) phase, the baby’s head descends to the pelvic floor, and in the active (labor) phase, the laboring woman actively pushes. Clinical assessments of cervical dilation were influenced by Friedman’s work, and Philpott and Castle developed recommendations for assessing labor progression, which became part of the partogram introduced by the World Health Organization (WHO) in 1994. With the increasing frequency of obstetric interventions during labor, rising body mass index (BMI) among pregnant women, and the increasing age at which women give birth, questions have arisen regarding whether the progression of the active phase of labor, as outlined in the WHO partogram, remains relevant for modern women. At the beginning of the third millennium, a labor progression curve for low-risk women was presented, which was confirmed in a large cohort of 27,170 primiparous women in 2010. They found that labor progresses more slowly than previously thought and that cervical dilation accelerates as labor progresses [1]. However, applying stages, phases, and time limits to labor is a complex task, primarily due to variations in defining the onset of labor and the transition between phases and stages. Thus, understanding normal variations in the duration of labor is of great importance and should form the basis for identifying actual slow labor progression requiring intervention, primarily because an abnormally slow course of labor (dystocia) is a common indication for operative management during labor.

Item Type:	Article
Additional Information:	https://doi.org/10.52058/2786-4952-2026-6(64)-2263-2273
Uncontrolled Keywords:	партограма, періоди та фази пологів, дистоція пологів. partogram, stages and phases of labor, labor dystocia.
Subjects:	Obstetrics Gynecology
Divisions:	Departments > Obstetrics, Gynecology and Perinatology FPE
Depositing User:	Анастасия Жигар
Date Deposited:	11 Aug 2026 09:40
Last Modified:	11 Aug 2026 09:40
URI:	http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/10208

Actions (login required)

View Item