Визначення ризику ускладненого перебігу гострого панкреатиту за результатами клінічної відповіді пацієнта на стартову інфузію

Муризіна, О.Ю. and Устіянович, О.С. (2019) Визначення ризику ускладненого перебігу гострого панкреатиту за результатами клінічної відповіді пацієнта на стартову інфузію. Медицина невідкладних станів=Медицина неотложных состояний=Emergency Medicine, № 7 (102). pp. 18-25. ISSN 2224-0586 (print), 2307-1230 (online)

Text Визначення(1) Download (1MB)

Abstract

Актуальність. Стратегія рідинної ресусцитації при гострому панкреатиті (ГП) базується на своєчасному оцінюванні вихідного волемічного статусу пацієнта й обґрунтованій корекції рідинних порушень, що забезпечує ефективну системну й органну циркуляцію і тканинну перфузію, усуваючи ішемію підшлункової залози, запобігаючи поліорганній недостатності — виникненню і маніфестації синдрому системної запальної відповіді (Systemic Inflammatory Response Syndrome — SIRS). Мета: визначити ризики подальшого ускладненого перебігу ГП за результатами клінічної відповіді пацієнтів на стартову рідинну ресусцитацію. Матеріали та методи. Подано результати когортного проспективного спостереження, проведеного у 2015–2018 рр. Проаналізовано клінічні дані 61 пацієнта з ГП віком 47,1 ± 6,4 року; з них 25 (41%) жінок і 36 (59%) чоловіків; середня маса тіла — 79,4 ± 5,1 кг. Вихідна α-амілаза — 213 ± 34 Од/л, діастаза сечі — 1019 ± 65 Од/л. Вибірка стратифікована методом випадкового відбору: 1-ша група — аліментарний ГП — 53 пацієнти (76,8%) із різною тяжкістю перебігу, 2-га група — біліарний ГП — 14 пацієнтів (20,3%). Перебіг ГП визначений за класифікацією Atlanta-2012. Не включено пацієнтів у критичному декомпенсованому стані. Результати. При надходженні до відділення інтенсивної терапії у пацієнтів домінувала гіповолемія через втрату плазми на фоні гострої хірургічної дегідратації II–III ступеня. У подальшому визначено перебіг ГП усіх ступенів тяжкості у 1-й групі: I — n = 12/23%, II — n = 26/49%, III — n = 15/28%. При неускладненому перебігу ГП (підгрупа І) одразу визначено нормотонічний тип дегідратації, при тяжкому перебігу панкреонекрозу (підгрупа ІІІ) — гіпертонічний. Клінічна відповідь на проведену стартову інфузію асоціювалася з тяжкістю подальшого перебігу з вірогідним і клінічно значущим (16 ± 2%; р < 0,01) зменшенням ЧСС і Ht проти вихідного рівня, водночас перевищуючи верхню межу референтного діапазону. При неускладненому перебігу ГП (І підгрупа) органна недостатність не формувалася, наприкінці другої доби відновлювалися спонтанний діурез (до 0,8‒1,0 мл/кг/год) і кишкова перистальтика на фоні ентерального харчування і зменшення об’єму інфузії. При середньому ступені перебігу ГП (ІІ підгрупа) домінували прояви транзиторної гепатоспланхнічної недостатності з посиленням SIRS, Acute Physiology And Chronic Health Evaluation (АРАСНЕ) ІІ — 5 [5, 6] балів, Multiple Organ Dysfunction Score (MODS) — 1 [1; 2], гранично зменшився рівень загального білка. Ремобілізація депонованої рідини відбувалася із затримкою. При тяжкому перебігу ГП (ІІІ підгрупа) після стартової ресусцитації ЧСС і Ht були більшими (до 20%; р < 0,001), ніж у І і ІІ підгрупах; посилювалась органна недостатність: АРАСНЕ ІІ — 8 [7; 10], MODS — 3 [2; 4], прогресував SIRS, своєчасно не відновлювалась перистальтика, спостерігалась затримка спонтанного відновлення діурезу до 24–32 год, збільшувалася гіпопротеїнемія — 59,7 ± 2,3 г/л, сироватковий креатинін — 149 ± 14 мкмоль/л, сечовина — 9,8 ммоль/л. Підвищеною виявлялася глюкоза крові (9,1 ммоль/л) за відсутності цукрового діабету. Тривала персистуюча, переважно гепатоспланхнічна, недостатність, формувались секвестровані рідинні вогнища, не відбувалась ремобілізація депонованої рідини, зумовлюючи вторинну гіповолемію, гіпергідратацію інтерстиційного простору і певну рефрактерність до консервативного лікування. При біліарному ГП домінували вісцеральні порушення із запаленням жовчних шляхів і проявами біліарної гіпертензії та холестазу, зумовлених переважно холедохолітіазом. Висновки. Після стартової інфузії у ранню фазу ускладнений і тяжкий перебіг ГП клінічно прогнозується за триваючими системними вторинними рідинними порушеннями на фоні транзиторної або персистуючої, переважно гепатоспланхнічної, органної недостатності різного ступеня тяжкості на тлі SIRS, підсилюється формуванням секвестрованих утворень, що унеможливлює належну ремобілізацію секвестрованої і депонованої рідини.

Item Type:	Article
Additional Information:	DOI: 10.22141/2224-0586.7.102.2019.180354
Uncontrolled Keywords:	гострий панкреатит, гостра дегідратація, стратифікація ризику, панкреонекроз, біліарний панкреатит, рідинна ресусцитація. acute pancreatitis, acute dehydration, risk stratification, pancreatic necrosis, biliary pancreatitis, fluid resuscitation.
Subjects:	Anesthesiology and Intensive care Gastroenterology
Divisions:	Faculty of Postgraduate Education > Department of Anesthesiology, Intensive Care and Emergency Medicine states FPE
Depositing User:	Анастасия Жигар
Date Deposited:	27 Apr 2020 13:51
Last Modified:	27 Apr 2020 13:51
URI:	http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/5282

Actions (login required)

View Item