Сучасні аспекти аналгоседації у критичних хворих

Кобеляцький, Ю.Ю. (2025) Сучасні аспекти аналгоседації у критичних хворих. Pain Medicine Journal = Медицина Болю, 10 (1-2). pp. 4-18. ISSN 2414-3812 (Print), 2519–2752 (Online)

Text Кобеляцький.pdf Download (325kB)

Abstract

Вступ. У сучасних відділеннях інтенсивної терапії відбувається перехолід від тривалої глибокої седації бензодіазепінами та опіоїдами до більш поверхневої, контрольованої та «кооперативної» седації. Така зміна зумовлена зв’язком глибокої седації з підвищеним ризиком делірію, тривалішою штучною вентиляцією легень, збільшенням летальності та негативними віддаленими наслідками. Водночас зростає роль методів аналгоседації з мінімальним використанням бензодіазепінів та акцентом на збереженні контакту з пацієнтом. Метою роботи є узагальнення сучасних аспектів аналгоседації у критичних хворих із фокусом на фармакологічні властивості мідазоламу і дексмедетомідину та аналіз їх застосування в анестезіології й інтенсивній терапії. Завданням роботи є висвітлення еволюції підходів до седації у відділеннях інтенсивної терапії, характеристика фармакодинамічних і фармакокінетичних властивостей мідазоламу, аналіз можливостей його застосування у седації різної глибини та порівняння з ефектами дексмедетомідину. Також розглядаються особливості використання цих препаратів у клінічних ситуаціях, що потребують тривалої, контрольованої або послідовної седації. Висновки. Аналгоседація є ключовою складовою ведення критично хворих, а сучасні підходи спрямовані на зменшення глибини седації та відмову від рутинного застосування бензодіазепінів. Мідазолам залишається важливим препаратом для короткочасної седації, індукції анестезії, антероградної амнезії, рятівної седації та контролю тривоги й судом, але для аналгоседації зазвичай потребує поєднання з опіоїдами. Дексмедетомідин забезпечує дозозалежну седацію зі збереженням контакту з пацієнтом, мінімально впливає на дихання, модулює сон і симпатичну активність та може застосовуватися при сепсисі, септичному шоку, делірії та абстиненції, що відповідає сучасним концепціям кооперативної седації. Послідовне використання мідазоламу та дексмедетомідину може бути ефективним варіантом при необхідності тривалої седації у вибраних пацієнтів. Introduction. In contemporary intensive care units, clinical practice is shifting from prolonged deep sedation with benzodiazepines and opioids toward lighter, controlled, and «cooperative» sedation. This change is driven by the association of deep sedation with an increased risk of delirium, longer duration of mechanical ventilation, higher mortality, and adverse long-term outcomes. At the same time, the role of analgosedation with minimal use of benzodiazepines and an emphasis on maintaining patient interaction is increasing. The aim of this work is to summarize modern aspects of analgosedation in critically ill patients, focusing on the pharmacological properties of midazolam and dexmedetomidine and analyzing their use in anesthesiology and intensive care. The objectives of the work are to outline the evolution of sedation approaches in intensive care units, to describe the pharmacodynamic and pharmacokinetic characteristics of midazolam, to analyze its potential for sedation of varying depth, and to compare it with the effects of dexmedetomidine. The article also considers the specific features of using these agents in clinical situations requiring prolonged, controlled, or sequential sedation. Conclusions. Analgosedation is a key component of managing critically ill patients, and modern approaches aim to reduce the depth of sedation and avoid the routine use of benzodiazepines. Midazolam remains an important agent for short-term sedation, induction of anesthesia, anterograde amnesia, rescue sedation, and control of anxiety and seizures, although analgosedation generally requires its combination with opioids. Dexmedetomidine provides dose-dependent sedation while preserving patient interaction, has minimal respiratory depressive effects, modulates sleep and sympathetic activity, and can be used in sepsis, septic shock, delirium, and withdrawal states, which aligns with modern concepts of cooperative sedation. Sequential use of midazolam and dexmedetomidine may be effective when prolonged sedation is required in selected patients.

Item Type:	Article
Additional Information:	https://doi.org/10.31636/pmjua.v10i1-2.1
Uncontrolled Keywords:	аналгоседація, критичні пацієнти, мідазолам, дексмедетомідин, бензодіазепіни, кооперативна седація, відділення інтенсивної терапії, делірій. analgosedation, critically ill patients, midazolam, dexmedetomidine, benzodiazepines, cooperative sedation, intensive care unit, mechanical ventilation, delirium.
Subjects:	Anesthesiology and Intensive care
Divisions:	Departments > Anesthesiology, Intensive Care and Emergency Medicine FPO
Depositing User:	Анастасия Жигар
Date Deposited:	15 Apr 2026 10:54
Last Modified:	15 Apr 2026 10:54
URI:	http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/9833

Actions (login required)

View Item