Субмікроскопічні зміни секреторних кардіоміоцитів в ранньому посткомпресійному періоді синдрому тривалого стиснення

Юрик, Я.І. and Кузів, О.Є. and Юрик, І.І. (2023) Субмікроскопічні зміни секреторних кардіоміоцитів в ранньому посткомпресійному періоді синдрому тривалого стиснення. Морфологія = Morphologia, 17 (3). pp. 140-146. ISSN 1997-9665

[img] Text
Субмікроскопічні....pdf

Download (1MB)
Official URL: https://morphology.dmu.edu.ua/pro-zurnal/arhiv-nom...

Abstract

Синдром тривалого стиснення проявляється активацією гіпофізарногіпоталамо-наднирникової системи, що стверджується значним зростанням в крові рівнів катехоламінів,кортизолу та кортикостерону. Її антагоністом є передсердний натрійуретичний пептид, який синтезується міоендокринними клітинами серця, але невирішеним залишається питання стосовно його участі в реалізації адаптаційного синдрому за умов посткомпресійного періоду синдрому тривалого стиснення. Мета: встановити субмікроскопічні зміни міоендокриноцитів передсердь у ранньому посткомпресійному періоді синдрому тривалого стиснення. Методи. Дослідження проведено на 24 білих лабораторних щурах-самцях масою 240–270 грам. Експериментальну групу склали 16 тварин, розподілених на 2 по 8 тварин у кожній, яких виводили з експерименту через 1 та 3 доби. В контрольну групу входило 8 інтактних щурів-самців. Синдром тривалого стиснення моделювали шляхом стискання м'яких тканин стегна правої тазової кінцівки. Знеболення проводили шляхом внутрішньо-очеревинного введення кетаміну гідрохлориду (100 мг/кг маси тіла), сила компресії становила 7 кг/см2/, площа стискаючої поверхні – 5 см2 протягом 6 годин. Виведення піддослідних тварин з експерименту здійснювали шляхом кровопускання після внутрішньо-очеревинного введення тіопенталу натрію. Ультратонкі зрізи тканини правого і лівого вушок серця вивчали на електронному мікроскопі ПЕМ – 125 К. Результати. Через 1 добу після декомпресії при субмікроскопічному дослідженні вушок серця відмічено суттєве збільшення кількості секреторних гранул, серед яких переважали зрілі та дифундуючі типи, які великими групами локалізувалися в парануклеарній зоні, а також між мітохондріями, міофібрилами та біля ендотеліоцитів гемокапілярів. Через 3 доби дослідження наростали деструктивні зміни в ядрах, енергетичному, скоротливому та секреторному апаратах міоендокриноцитів, спостерігали різке зменшення усіх типів секреторних гранул. Серед гранул виявляли зрілі, які локалізувались між мітохондріями та міофібрилами міоендокриноцитів, рідко зустрічались молоді та дифундуючі секреторні гранули. Підсумок. В ранньому посткомпресійному періоді синдрому тривалого стиснення через 1 добу після декомпресії в міоендокриноцитах вушок серця експериментальних щурів має місце гіперплазія зрілих та дифундуючих секреторних гранул, що є морфологічним проявом накопичення та секреції передсердного натрійуретичного пептиду та значне зменшення кількості секреторних гранул, альтеративні зміни міоендокриноцитів серця через 3 доби дослідження, що свідчить про пригнічення ендокринної функції серця.

Item Type: Article
Additional Information: DOI: 10.26641/1997-9665.2023.3.140-146
Subjects: Cardiology
Experimental medicine
Divisions: University periodicals > Morphology
Depositing User: Аліна Чеботарьова
Date Deposited: 08 May 2024 13:00
Last Modified: 17 May 2024 12:31
URI: http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/8902

Actions (login required)

View Item View Item