Інсулінорезистентність при цукровому діабеті 1 типу: етіологічні детермінанти, діагностичні виклики та перспективи медикаментозної корекції

Мошенець, К.І. and Перцева, Н.О. (2025) Інсулінорезистентність при цукровому діабеті 1 типу: етіологічні детермінанти, діагностичні виклики та перспективи медикаментозної корекції. Перспективи та інновації науки (11). pp. 3433-3246. ISSN 2786-4952 Online

Text Стаття Мошенець_Перцева.pdf Download (285kB)

Abstract

У цій роботі здійснено всебічний огляд інсулінорезистентності (ІР) у хворих на цукровий діабет 1 типу (ЦД1). Актуальність дослідження обумовлена зростанням випадків так званого “подвійного діабету” – поєднання аутоімунного руйнування β-клітин з метаболічними порушеннями, характерними для цукрового діабету 2 типу (ЦД2), зокрема надмірною масою тіла і дисліпідемією. Такий стан ускладнює регуляцію глікемії, підвищує ймовірність розвитку мікро- та макросудинних ускладнень і погіршує довгостроковий прогноз, що стимулює поглиблене вивчення механізмів ІР та пошук ефективних методів її корекції. Окрім ожиріння, в огляді літератури виділено інші ключові чинники, що сприяють розвитку ІР при ЦД1, а саме: глюкотоксичність, хронічне системне запалення, гіперінсулінемія, викликана надлишковими дозами екзогенного інсуліну, а також генетична спадковість. У комплексі ці фактори порушують сигнальні шляхи інсулінового рецепторного апарату, що призводить до зменшення чутливості тканин до інсуліну й посилення метаболічної декомпенсації. Оцінити ступінь ІР у пацієнтів із ЦД1 складніше, ніж при ЦД2, оскільки більшість непрямих методик потребують адекватного рівня ендогенного інсуліну. Визнаним «золотим стандартом» є гіперінсулінемічний еуглікемічний клемп-тест (ЕГК), що забезпечує максимально точну оцінку, проте його виконання вимагає значних ресурсів і складне в організації. Серед непрямих методик для ЦД1 найбільш поширений індекс швидкості утилізації глюкози (eGDR), який обчислюють на основі показників глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), об’єму талії (ОТ) та стегон (ОС), а також наявності або відсутності артеріальної гіпертензії (АГ). У роботі також розглянуто можливості фармакотерапевтичого зниження до зниження ІР при ЦД1. Розробка та впровадження нових стратегій, спрямованих на підвищення інсуліночутливості, може зменшити частоту таких ускладнень, як діабетична нефропатія, ретинопатія, нейропатія та серцево-судинні захворювання (ССЗ), а відтак – покращити якість життя пацієнтів. Подальші дослідження, зокрема детальне вивчення глікемічного профілю з використанням систем безперервного моніторингу глюкози в умовах ІР при ЦД1, є необхідними для оптимізації ведення цього складного метаболічного розладу. The present article provides a comprehensive review of the subject of insulin resistance (IR) in patients with type 1 diabetes mellitus (T1D). The present study is of particular relevance due to the increasing number of cases of so-called 'double diabetes', which is characterized by the combination of autoimmune destruction of β-cells with metabolic disorders that are characteristic of type 2 diabetes mellitus (T2D), including overweight and dyslipidemia. This condition has been shown to complicate glycemic regulation, increase the likelihood of developing micro- and macrovascular complications, and worsen the long-term prognosis. Consequently, there has been an impetus for in-depth study of the mechanisms of IR and the search for effective methods of its correction. In addition to obesity, the literature review identified other key factors contributing to the development of IR in T1D, namely glucotoxicity, chronic systemic inflammation, hyperinsulinemia caused by excessive doses of exogenous insulin, and genetic heredity. The combination of these factors results in the disruption of the signalling pathways of the insulin receptor apparatus, leading to a decrease in tissue sensitivity to insulin and an increase in metabolic decompensation. The assessment of IR in patients with T1D is more challenging than in patients with T2D, as the majority of indirect methods necessitate an adequate level of endogenous insulin. The hyperinsulinemic-euglycaemic clamp (EHC) is widely regarded as the 'gold standard'; however, this approach necessitates substantial resources and logistical organization. Among the indirect methods for T1D, the most common is the glucose disposal rate (GDR) index, which is calculated on the basis of glycated hemoglobin (HbA1c), waist circumference, and the presence or absence of hypertension. The paper also discusses the possibilities of pharmacotherapeutic reduction to reduce IR in T1D. The development and implementation of new strategies aimed at improving insulin sensitivity can reduce the incidence of complications such as diabetic nephropathy, retinopathy, neuropathy and cardiovascular disease (CVD), and thus improve the quality of life of patients. Further research, including a detailed study of the glycemic profile using continuous glucose monitoring systems in the setting of IR in T1D, is necessary to optimise the management of this complex metabolic disorder.

Item Type:	Article
Additional Information:	https://doi.org/10.52058/2786-4952-2025-11(57)-3433-3446
Uncontrolled Keywords:	цукровий діабет 1 типу, інсулінова резистентність, подвійний діабет. type 1 diabetes mellitus, insulin resistance, double diabetes.
Subjects:	Diabetes Endocrinology
Divisions:	Departments > Department of Endocrinology
Depositing User:	Анастасия Жигар
Date Deposited:	12 Dec 2025 12:31
Last Modified:	12 Dec 2025 12:31
URI:	http://repo.dma.dp.ua/id/eprint/9650

Actions (login required)

View Item